04.01.16

Заключение Главного научно-экспертного управления на проект Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2016 год»

 

До №  3000 від 11.12.2015
доопрацьований
Кабінет Міністрів України



ВИСНОВОК
на проект Закону України «Про Державний бюджет
України на 2016 рік»

     
 Головне науково-експертне управління, проаналізувавши проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», вважає за доцільне зазначити наступне.


Загальні зауваження

1. У законопроекті (зокрема, пунктами 3, 5, 7 «Прикінцевих положень») продовжена багаторічна негативна практика призупинення законом про Державний бюджет України дії чинних актів законодавства, зміни правого регулювання відносин, ніж передбачено ними, що суперечить численним рішенням Конституційного Суду України. Зокрема, до них належать рішення від 9 липня 2007 р., згідно з яким зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України шляхом внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, визнано таким, що не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22,  пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України, а також від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, в якому Конституційний Суд України визначив, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають  використовуватися окремі закони».
Відповідного змісту правова позиція була сформульована в рішенні Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 р. № 22-рп/2010, в якому з урахуванням правових позицій, висловлених у рішеннях від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», якими внесено зміни та доповнення до ряду законодавчих актів, а також встановлено правове  регулювання  відносин,  що є предметом інших законів України.

2. Розрахунки проекту Державного бюджету України  на 2016 рік  ґрунтуються як на нормах чинного законодавства, так і нормах, які містяться у поданих на розгляд Верховної Ради України проектах законів. У зв’язку  з цим слід взяти до уваги, що  неприйняття цих законопроектів або прийняття їх  в іншій редакції, ніж та, на якій були здійснені розрахунки проекту Державного бюджету України,  –  призведе до його розбалансування. Зважаючи на зазначене, вважаємо, що  поданий проект може розглядатися тільки після прийняття Верховною Радою України рішення щодо законопроектів, на яких ґрунтуються розрахунки проекту Державного бюджету України на 2016 рік.

         
Щодо прогнозу макроекономічних показників на 2016 рік

Прогноз економічного та соціального розвитку України на 2016 рік, схвалений постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 558, розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за двома сценаріями.
При цьому основою для розрахунку показників проекту державного бюджету на 2016 рік обрано більш оптимістичний сценарій 1 макроекономічного прогнозу, який передбачає зростання реального ВВП на 2%, збільшення номінального ВВП до 2262,0 млрд. грн.., індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) прогнозується на рівні 112%, індекс цін виробників (грудень до грудня попереднього року) – 110,4%. Фонд оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців за сценарієм 1 прогнозується на рівні 589,1 млрд. грн.., середньомісячна заробітна плата складе 4 857 грн. та в реальному вимірі збільшиться на 2,3 відсотка. Прибуток прибуткових підприємств очікується на рівні 357,6 млрд. гривень. Обсяг експорту товарів і послуг збільшиться на 7,1% та становитиме 53,9 млрд. дол. США, обсяг імпорту збільшиться на 7,3% і складе 55,5 млрд. дол. США.
Як зазначається у Пояснювальній записці до законопроекту, «факторами, що позитивно впливатимуть на стан економіки, будуть успішна реалізація економічної програми, яку запроваджуватиме Уряд України за підтримки МВФ та інших міжнародних партнерів, та досягнення макроекономічної стабільності. Крім того, економічний розвиток України відбуватиметься в умовах поглиблення співпраці з Європейським Союзом, що також матиме свій позитивний влив на розвиток як окремих секторів економіки, так і економіки в цілому».
Обраний сценарій, на нашу думку, з огляду на декларативність аргументації на його користь у супровідних до проекту документах, виглядає дещо дискусійним, зважаючи на ймовірні значні ризики для національної економіки у наступному бюджетному періоді. Такі ризики пов’язані, зокрема, з перспективами у 2016 р.: цінової кон’юнктури на зовнішніх ринках ; розвитку ситуації з анексованою частиною території України та її східними територіями; економічних взаємовідносин з Російською Федерацією (торговельні обмеження тощо); «запуску» з 1 січня 2016 р. Всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі, яка є складовою Угоди про асоціацію з ЄС; зростання безробіття  тощо. Водночас зазначені елементи не знайшли відображення у супровідних до проекту документах при обґрунтуванні вибору зазначеного вище сценарію, що суттєво ускладнює можливість оцінки параметрів проекту держбюджету на наступний бюджетний період.

Зауваження до окремих статей проекту

1. Положення ст. 4 проекту, за змістом якого Міністерству фінансів України дозволяється вносити зміни до розпису спеціального фонду державного бюджету з метою відображення фактичного надходження у 2016 році кредитів (позик), що «залучаються державою до спеціального фонду Державного бюджету України у 2016 році від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів) згідно з додатком № 9 до цього Закону»,  та витрат за відповідними бюджетними програмами в межах загального обсягу залучення цих кредитів (позик), визначених міжнародними договорами, з коригуванням показників фінансування, видатків та кредитування, встановлених додатками № 2, № 3, № 4 та № 7 до цього Закону, і граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 5 цього Закону, за пропозиціями головних розпорядників коштів державного бюджету, погодженими з Комітетом Верховної  Ради України з питань бюджету, не відповідає   вимогам статті 95 Конституції України, згідно з якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

2. Вважаємо некоректним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства,  наведене у наданому до законопроекту «Обґрунтуванні до статей проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»» пояснення щодо визначеного у статті 6 проекту обсягу державних гарантій, зокрема, що «Міжнародним Валютним Фондом підтримано граничний обсяг надання державних гарантій на рівні не більше 5 % доходів загального фонду державного бюджету на відповідний бюджетний період». Звертаємо увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також  порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу. Крім того, у ч. 2 статті 18 Бюджетного кодексу України визначено вимоги щодо загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу, який на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.

 3. Статтями 7 та 8 проекту передбачається залишити розміри основних соціальних стандартів, що були запроваджені з 1 вересня 2015 року, на такому ж рівні до 1 травня 2016 року. Зокрема, у статті 7 проекту пропонується установити у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року - 1330 гривень, з 1 травня - 1399 гривень, з 1 грудня - 1496 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1313 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1637 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень. У статті 8 проекту пропонується, що у 2016 році мінімальна заробітна плата становитиме у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 8,29 гривні, з 1 травня - 8,69 гривні, з 1 грудня - 9,29 гривні.
Такий підхід до встановлення розмірів основних державних соціальних стандартів не враховує знецінення грошових доходів та заощаджень громадян внаслідок високої цінової інфляції, девальвації національної валюти, що проявляється у зниженні купівельної спроможності населення (й відповідно ВВП), зниженні рівня його життя та соціальної захищеності, створює ризики подальшого зубожіння, особливо найбільш уразливих верств населення, зокрема, тих, для кого пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги є основним, зазвичай єдиним джерелом існування. Принагідно звертаємо увагу на те, що відповідно до вимог абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України повинен вживати заходи щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.

4. У статті 9 проекту закладено суперечливі пропозиції, закріплення яких призведе до  неоднозначного розуміння і застосування й, відповідно, порушення прав незахищених верств населення на соціальну допомогу. Так, пропонується установити у 2016 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб - 21 відсоток, для дітей - 85 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів - 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму. Проте у наступній частині цієї статті передбачається визначити, що «розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2016 році не може бути більше ніж 75 відсотків рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї». Таким чином, знівелюється вказане вище право непрацездатних осіб на призначення допомоги у розмірі 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.

5. Згідно зі статтею  10 проекту до доходів загального фонду Державного бюджету України належать надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України, із «врахуванням особливостей, визначених пунктом 17 та 171 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, а також податок на дохід та податок на прибуток, який сплачують суб’єкти, що провадять букмекерську діяльність, діяльність з випуску та проведення лотерей, (азартних ігор у тому числі казино казино та азартних ігор з використанням гральних автоматів), у повному обсязі, плата за ліцензії на провадження букмекерської діяльності, на організацію та проведення азартних ігор у казино, недержавних лотерей…». У даному виразі потребує уточнення зазначене посилання на пункт 17 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Адже у чинній редакції цього пункту йдеться про надходження  до бюджету «нарахованих сум за останній звітний (податковий) період 2014 року,  податкового боргу, повернення помилково або надміру сплачених сум» з певних податків та зборів. У той же час  поданим законопроектом  та й проектом Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (реєстр. № 3629 від 11.12.2015 р.), який системно пов’язаний з проектом, що розглядається, зміни до цієї норми Кодексу не вносяться. Таке ж зауваження стосується і положень статті 11 проекту.

6.  Не можна повною мірою погодитися з пропозицією п. 6 статті 11 проекту, згідно з якою «конфісковані кошти та кошти отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення» розподіляються у порядку, який визначається  Кабінетом Міністрів України. Оскільки ці кошти  належать до джерел  формування доходів спеціального фонду Державного бюджету України і мають цільове спрямування (зокрема, згідно із статтею 14 проекту ці кошти мають бути спрямовані  на: видатки державного фонду регіонального розвитку (п. 12); субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад (п. 13); реалізацію заходів щодо підвищення обороноздатності і безпеки держави (п. 14); виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення (п. 15); виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей на підприємствах космічної галузі для виготовлення продукції оборонного призначення (п. 16); забезпечення функціонування системи спеціальної інформації (п. 17)). Тож видається  доцільним  визначити пропозиції розподілу відповідного ресурсу  між зазначеними напрямами безпосередньо у проекті.

7.  У статтях 16, 17, 18 проекту Кабінету Міністрів України надається право здійснювати випуски облігацій внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону, з подальшим придбанням у державну власність в обмін на ці облігації акцій додаткової емісії банків; в обмін на ці облігації векселів, виданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; з подальшим придбанням у державну власність в обмін на зазначені облігації акцій додаткової емісії публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного цим Законом. На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку № 2 до цього Закону. Звертаємо увагу на те, що положення цих статей та п. 13 Прикінцевих положень проекту містять значні ризики для бюджету в частині зростання розміру боргового навантаження.
Вважаємо, що надання права Кабінету Міністрів України здійснювати відповідні коригування граничного обсягу державного боргу, а також збільшувати «відповідні показники фінансування державного бюджету, видатків та кредитування спеціального фонду державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку № 2 до цього Закону» виходить за межі повноважень Кабінету Міністрів України, визначених Конституцією України та Бюджетним кодексом України, які не передбачають можливості корегування Урядом відповідних показників Державного бюджету України, затверджених відповідними законами України про Державний бюджет.  Такий підхід випливає зі змісту відповідних положень  Конституції України, згідно з якими виключно законами України встановлюються «порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу», «Державний бюджет України» (п. 1 ч. 2 статті 92) та «будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків» (ч. 2 статті 95). Крім того, Основним законом України «затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього» віднесено до повноважень Верховної Ради України (п. 4 статті 85). Що ж стосується Кабінету Міністрів України, то Конституція України  наділяє його повноваженнями розробляти проект закону про Державний бюджет України (п. 6 ст. 116), вносити цей проект не пізніше 15 вересня кожного року до Верховної Ради України (ч. 2 ст. 96), забезпечувати виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, а також подавати Верховній Раді України звіт про його виконання (п. 6 ст. 116). Крім того, Кабінет Міністрів України, як суб’єкт права законодавчої ініціативи, може ініціювати внесення змін до закону про Державний бюджет  України.

8. Статтею 19 проекту пропонується «дозволити Міністерству оборони України у 2016 році для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил України продовжити до 31 березня 2016 року у межах відповідних бюджетних асигнувань Міністерства оборони України дію договорів про закупівлю послуг з харчування, які діяли у 2015 році». Виходячи зі змісту цієї норми,  законом про Державний бюджет України дозволяється здійснювати  певну частину операцій закупівлі за державні кошти без застосування процедур, які передбачені  Законом України «Про здійснення державних закупівель», що не повною мірою узгоджується з основною метою цього Закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку  добросовісної конкуренції,  забезпеченні  раціонального та ефективного  використання державних коштів. Крім того, у  ч. 2 ст. 2 цього Закону визначено, що «умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг можуть установлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону».

9. У статті 20 проекту пропонується надати право органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у встановленому Кабінетом Міністрів порядку реструктуризувати фактичну заборгованість обсягом до 7.544.562.370 гривень, що виникла станом на 1 січня 2016 року, за рішеннями судів, виконання яких гарантовано державою, а також за рішеннями Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, шляхом часткового погашення за рахунок коштів, передбачених цим Законом на ці цілі, у розмірі до 10 відсотків суми за зазначеними рішеннями та видачі на решту суми фінансових казначейських векселів строком обігу до семи років, з відстроченням платежів за цією заборгованістю на два роки та відсотковою ставкою 9,3 відсотки річних. Така пропозиція потребує конкретизації.  Зокрема, у проекті та поданих до нього документах відсутня інформація про яку саме заборгованість на 1 січня 2016 року йдеться та  структуру такої заборгованості. Крім того, пропозиція  щодо надання права  Кабінету Міністрів України встановлювати обсяг та порядок видачі фінансових казначейських векселів  не узгоджується з вимогами  п. 1 частини 2 ст. 92 Конституції України, згідно з якими виключно законами України встановлюються порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

10. Статтею 21 проекту передбачено, що обсяг видатків, передбачених за бюджетною програмою «заходи щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та скорочення кількості контролюючих органів», розподіляється Кабінетом Міністрів України без погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету після врегулювання питань оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, ліквідації надлишкових контрольно-наглядових повноважень та затвердження граничної чисельності працівників цих органів, для забезпечення заходів, пов’язаних з реорганізацією (ліквідацією) центральних органів виконавчої влади. Крім того, видатки за вищезазначеною бюджетною програмою  можуть збільшуватися Кабінетом Міністрів України без погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету за рахунок інших бюджетних програм, за якими передбачені видатки на забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади, у разі прийняття рішень про скорочення функцій та відповідно граничної чисельності працівників цих органів, а також виникнення економії коштів при виконанні заходів, пов’язаних з реорганізацією (ліквідацією) центральних органів виконавчої влади.
На нашу думку, такі норми допускають «ручне» управління державними видатками без відповідного економічного обґрунтування напрямів та обсягів їх розподілу, що суперечить вимогам статті 95 Конституції України, згідно з якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Аналогічне зауваження стосується і статті 22 проекту, якою Кабінету Міністрів України надається право «здійснювати розподіл резерву коштів освітньої субвенції, субвенції на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації та медичної субвенції, а також нерозподілених видатків цих субвенцій для територій Донецької та Луганської областей, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, між місцевими бюджетами, а також перерозподіл таких субвенцій між місцевими бюджетами для забезпечення обслуговування громадян, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», а також статті 31 проекту, згідно з якою «розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад між бюджетами таких громад здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

11. Дещо некоректними виглядають положення статей 28 та 29 проекту, якими, відповідно, доручається Кабінету Міністрів України до 1 січня 2016 року забезпечити передачу в установленому порядку видатків на підготовку: робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах на фінансування з місцевих бюджетів; фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації державної власності (крім закладів, визначених у пункті 61 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України), включаючи структурні підрозділи, на фінансування з місцевих бюджетів відповідно до Додатку № 11 до цього Закону. Адже Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» набуде чинності з 1 січня 2016 року.
Крім того. Відповідно до вимог законодавчої техніки доручення Кабінету Міністрів України  повинні розміщуватися не в основному тексті закону, а в його прикінцевих положеннях. Зауваження аналогічного змісту стосується і ч. 2 ст. 30 проекту.
Також вважаємо, що положення статті 30 проекту, якими доручається Кабінету Міністрів України: разом з Національною академією наук України, Національною академією педагогічних наук України, Національною академією медичних наук України, Національною академією мистецтв України, Національною академією правових наук України, Національною академією аграрних наук України забезпечити концентрацію бюджетних видатків та науково-технічного потенціалу на здійсненні фундаментальних та прикладних наукових досліджень з найважливіших проблем, провести державну атестацію закладів, установ, організацій та визначити ефективність їх діяльності, до 1 серпня 2016 року вжити заходів щодо оптимізації мережі установ, закладів, організацій, чисельності їх працівників, зокрема, реорганізації, об’єднання, ліквідації неефективних закладів, установ та організацій чи припинення їх діяльності», не є предметом регулювання закону про Держбюджет України.
Аналогічне зауваження стосується і положень п. 6 «Прикінцевих положень» проекту, згідно з якими «Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на 2016 рік».

До «Прикінцевих положень» проекту

        1. У п. 3  «Прикінцевих положень» проекту слід деталізувати, яким чином положення статті 16 «Зменшення статутного капіталу» будуть застосовуватися до придбання у державну власність акцій додаткової емісії банків та господарських товариств в обмін на облігації внутрішньої державної позики. Крім цього, варто визначити, про які банки та господарські товариства йдеться у цьому пункті.

2.    Певні сумніви викликає реалістичність запропонованого показника планового обсягу надходжень коштів від  приватизації державного майна, який відповідно до Додатку № 2 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлений у розмірі 17 млрд. грн., зважаючи на рівень виконання плану надходжень від цього джерела у поточному році. Згідно з Аналітичною довідкою про роботу Фонду державного майна України та хід виконання Державної програми приватизації за 6 місяців 2015 року (_____) протягом звітного періоду від продажу державного майна та надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації, до загального фонду державного бюджету перераховано 126,8 млн.грн., що становить лише 0,75% річного планового завдання. Від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягали приватизації, надійшло та перераховано до загального фонду державного бюджету лише 1,42 млн. грн.




Керівник Головного управління                                       В.І. Борденюк





Вик.:  Н.Пархоменко,  Т.Макійчук
        О.Олещенко,  І.Терпило,
        Е.Вальковський, О.Шевченко,
         Н.Чечетова, С.Гудзинський  




Источник: сайт Верховной Рады Украины. Ссылка: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56449 


Закон Украины «О Государственном бюджете Украины на 2016 год» №928-VIII от 25 декабря 2015 года


Мои проекты

Юридический интернет-центр "Айлекс" - авторское право и его защита, электронная коммерция, борьба с киберпреступностью

http://ilex.com.ua/