30.11.15

О совершенствовании порядка зачисления судом срока предварительного заключения в срок наказания

 

26 ноября 2015 года  Верховная Рада Украины приняла Закон Украины "О внесении изменений в Уголовный кодекс Украины (о совершенствовании порядка зачисления судом срока предварительного заключения в срок наказания) - законопроект №3413 от 05.11.2015 г.

Ниже приводится Заключение Главного научно-экспертного управления на соответствующий проект закона.

В И С Н О В О К
на проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)"


У законопроекті з метою    "зменшення строків утримання в слідчих ізоляторах громадян, які знаходяться під слідством і судом, а також приведення у відповідність до міжнародних стандартів умов утримання під вартою" (як зазначено у Пояснювальній записці) пропонується викласти в новій редакції частину 5 статті 72 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Головне науково-експертне управління поділяє стурбованість суб’єктів права законодавчої ініціативи станом дотримання прав та законних інтересів осіб, що утримуються в установах попереднього ув'язнення. Проте конкретні положення запропонованого проекту викликають серйозні зауваження, зміст яких зводиться до наступного.

1. Сама ідея проекту щодо зарахування судом строку попереднього ув’язнення "з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі" (абзац 1 частини 5 статті 72 КК в редакції проекту), на наш погляд, не обґрунтована у доданих до проекту супровідних документах належним чином і тому викликає сумнів. Адже, виходячи зі змісту проекту у ньому пропонується, наприклад, 1 місяць попереднього ув’язнення прирівняти до 2 місяців позбавлення волі, шість місяців попереднього ув’язнення – до 1 року позбавлення волі тощо. Тим самим, режим тримання в установах попереднього ув’язнення фактично визнається значно більш суворим, аніж режим в установах виконання покарань у виді позбавлення волі. Однак з цим не можна погодитися. І тримання під вартою, і відбування покарання у виді позбавлення волі характеризуються обмеженням свободи особи. При цьому режим у виправних установах не можна вважати більш м’яким, аніж режим тримання осіб в установах попереднього ув’язнення, оскільки: 1) кількість побачень для осіб, що утримуються в СІЗО – не менше трьох разів на місяць, а засудженим, що знаходяться в дільниці посиленого контролю виправної установи (незалежно від рівня безпеки), надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці; засудженим, що знаходяться в дільниці ресоціалізації, – одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці (частина 4 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України), 2) особи, що утримуються в СІЗО, мають право користуватися телевізорами, одержаними від родичів або  інших осіб (абзац 8 частини 1 статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення"), а засуджені у виправних установах – не мають такого права тощо.

Гуманізація кримінально-виконавчого законодавства протягом останніх років сприяла тому, що режим утримання засуджених осіб в  установах виконання покарань став менш жорстким (наприклад, дозволена необмежена кількість посилок та передач, користування цивільним одягом, необмежене листування тощо). Проте ці зміни, на нашу думку, мають стати для законодавця прикладом для подальшої гуманізації (в розумних межах) режиму тримання під вартою, але не створюють підстав для того, щоб застосування до особи певного запобіжного заходу (яким є тримання під вартою) створювало для неї пільги при подальшому відбуванні покарання у вигляді позбавлення волі.

2. Оцінюючи прийнятність проекту, слід брати до уваги й те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або якщо є підстави вважати, що особа буде переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню (частина 2 статті 183 КПК). До осіб, які визнали свою вину і співпрацюють з органами правопорядку, цей запобіжний захід застосовується лише у виключних випадках. Тому в разі прийняття проекту виявиться, що особи, які намагаються ухилитись від заслуженого покарання і у зв’язку з цим тримаються під вартою, одержать певну пільгу порівняно з тими, хто поводить себе позитивно і співпрацює з органами розслідування, оскільки термін тримання під вартою буде зараховуватись у строк позбавлення волі у подвійному розмірі і отже, перші з названих осіб загалом відбуватимуть менші строки позбавлення волі, ніж ті, до кого тримання під вартою не застосовувалось.

На нашу думку, надання таких пільг особам, до яких застосовувалось тримання під вартою, буде невиправданим.

3. Пропозиція проекту щодо закріплення в абзаці 4 частини 5 статті 72 КК переліку періодів, які мають включатись до строку попереднього ув’язнення, виходить за межі предмету регулювання даної статті КК та Кодексу в цілому. Адже зазначене питання повною мірою врегульоване статтею 197 КПК "Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою".
Аналогічне зауваження стосується й запропонованого абзацу 6 частини 5 статті 72 КК, оскільки порядок звільнення особи з-під варти та негайного припинення дії запобіжних заходів повною мірою врегульовані статтями 202 та 203 КПК відповідно.
Крім того, звертаємо увагу, що "перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження" (пункт "д" абзацу 4 частини 5 статті 72 КК в редакції проекту) належить до періоду відбування покарання особою, коли вирок суду вже набрав законної сили. Тому нема підстав вважати такий період попереднім ув’язненням.

4. Викликає зауваження зміст абзацу третього запропонованої у проекті нової частини 5 ст. 72 КК. Адже з нього випливає, що засудженому взагалі не можуть призначатись покарання, не вказані у ч. 1 ст. 72 КК, оскільки проект вимагає повністю звільняти їх від таких покарань.  Це суперечить статті 51 та низці інших статей КК.

5. Проект містить недоліки техніко-юридичного характеру. Зокрема, чинну ч. 5 ст. 72 КК, яка, як це й вимагається згідно з правилами законодавчої техніки, складається з одного текстуального абзацу, пропонується замінити текстом, який складається з 6 абзаців і містить принаймні 6 окремих приписів, кожен з яких може розглядатись як окрема правова норма. Це повністю порушує логіку побудови статей у Кримінальному кодексі України.

Звертаємо також увагу, що порівняльна таблиця до законопроекту містить очевидну помилку, оскільки у ній зазначено, що зміни вносяться не до статті 72. а до статті 75 КК, що не відповідає дійсності.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити.

Керівник Головного управління                                      В.І. Борденюк

Вик.: Попович В.П., Кідіна Н.В.

Ссылка на карточку законопроекта:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56953 


Мои проекты

Юридический интернет-центр "Айлекс" - авторское право и его защита, электронная коммерция, борьба с киберпреступностью

http://ilex.com.ua/