21.10.15

Изменения в законодательных актах Украины в части обеспечения безопасности дорожного движения: заключение экспертов на законопроект, ставший законом

 

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 р. набрав чинності лише частково. З 6 листопада 2015 р. всі положення цього закону наберуть чинності.

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/596-19

Доцільно ознайомитись, як відповідний законопроект оцінювали експерти. Тепер це закон. І багато його юридичних вад так і залишились невиправленими.
 


ВИСНОВОК
на проект Закону України
"Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо вдосконалення регулювання відносин
у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" (№2562)

У законопроекті пропонується внести зміни до низки законодавчих актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), Закону України "Про дорожній рух". Зокрема, у КУпАП пропонується: 1) доповнити Кодекс статтею 14-2, відповідно до якої запроваджується автоматична фото- та відеофіксація низки порушень правил дорожнього руху, що визнаватиметься безумовним доказом вини власника (фізичної або юридичної особи) або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, якщо вони не доведуть, що транспортний засіб або його номерний знак вибув з їхнього володіння внаслідок протиправних дій інших осіб; 2) внести зміни до ст. ст. 24, 27, 122 та доповнити КУпАП статтею 27-1, передбачивши новий вид стягнення – штрафні бали; 3) внести зміни до ст. ст. 30, 130, 183, 185, 185-7 188-28, 222, 255, 259, 262, 264, 265, замінивши поняття "міліція", "працівник міліції" на відповідні поняття "поліція", "поліцейський" тощо; 4) у ст. ст. 80, 81, 121 – 122-2, 122-4, 122-5, 123, 124, 124-1, 126, 127, 127-1, 128-1, 129, 130, 132-1, 133-1, 139, 140 змінити розмір адміністративного стягнення у виді штрафу; 5) у ч. 6 ст. 121 уточнити зміст об’єктивної сторони адміністративного правопорушення; 6) у ст. 263 збільшити строк адміністративного затримання; 7) внести зміни до ч. 2 ст. 33, змінивши загальні правила накладення стягнення за певні адміністративні правопорушення; 8) внести зміни до ст. ст. 221 та 222, змінивши органи та посадових осіб, правомочних розглядати справи про окремі адміністративні правопорушення та складати протоколи у таких справах; 9) внести зміни до ст. ст. 249, 251, 283, 285, 288, 289, 291, 299, 307, 309, 321 та доповнити Кодекс статтями 279-1, 300-1, 300-2, 318-1, закріпивши новий порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху; 10) виключити ст. 265-1, якою передбачається порядок тимчасового вилучення посвідчення водія тощо.

Крім того, передбачається виключення з низки статей КУпАП такого суб’єкта адміністративного правопорушення, як водій транспортного засобу (особа, яка керує транспортним засобом) (зміни до статей 122, 123 КУпАП).

До Закону України "Про дорожній рух" проектом пропонується внести зміни до ст. ст. 27 та 52-1, які уточнюють повноваження Міністерства внутрішніх справ України, та доповнити цей Закон новою статтею 53-1, в якій передбачається відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

У проекті пропонується покласти обов'язок щодо доказування наявності певних обставин у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовано в автоматичному режимі, на позивача в адміністративному процесі (зміни до статей 71, 171-2 КАСУ).

Законопроект є доопрацьованим варіантом проекту з аналогічною назвою та реєстраційним номером від 6 квітня 2015 р. Враховуючи те, що у його доопрацьованій редакції майже не було враховано основні концептуальні зауваження та пропозиції, висловлені Головним науково-експертним управлінням у висновку від 28 квітня 2015 р. на попередній варіант проекту, вважаємо за необхідне повторити їх, а також звернути увагу на деякі нові недоліки, які з’явились у нинішній редакції законопроекту.

1. Не можна погодитись з фактичним запровадженням у законопроекті "презумпції вини" власника транспортного засобу (особи, за якою зареєстровано транспортний засіб) або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, встановленої шляхом включення до КУпАП приписів ч. ч. 1 та 2 нової ст. 14-2  КУпАП. Зокрема, відповідно до вимог запропонованої норми, для того, щоб не бути притягнутими до адміністративної відповідальності, фізичні та юридичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб, або які ввезли транспортний засіб на територію України, зобов’язані довести, що транспортний засіб або його номерний знак вибув з їх володіння внаслідок протиправних дій інших осіб  (ч. ч. 3, 4 ст. 14-2 КУпАП у редакції проекту). При цьому всі інші обставини (навіть керування транспортним засобом іншою особою) вчинення  адміністративного правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, відповідно до приписів ч. ч. 3, 4 ст. 14-2, приміток до ст. ст. 122, 123 КУпАП не звільняють фізичних та юридичних осіб, за якими зареєстровано транспортний засіб або які ввезли транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності.  

Вказані положення проекту є юридично неприйнятними з огляду на таке:
1) Свого часу Законом України від 24 вересня 2008 року № 586-VI КУпАП було доповнено статтею 14-1 "Відповідальність власників (співвласників) транспортних засобів", в якій у частині першій визначалося, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) вказана стаття КУпАП була визнана такою, що не відповідає Конституції України. В обґрунтування такої позиції у рішенні було зазначено, що за відсутності в статтях Особливої частини Кодексу, які визначають склад адміністративних правопорушень, вказівки на те, що суб'єктами цих правопорушень є власники (співвласники) транспортних засобів, ці суб'єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення, інше створює правову невизначеність у встановленні суб'єкта, що притягається до відповідальності в цій сфері (п. 4.3 мотивувальної частини рішення).

На нашу думку, запропоновані у даному законопроекті зміни також  створюють правову невизначеність у даному питанні й ще більше ускладнюють практичне застосування низки статей Особливої частини КУпАП, якими передбачається адміністративна відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Адже буквальне тлумачення приписів ст. 14-2, приміток до ст. ст. 122, 123 КУпАП (у редакції проекту) дозволяє дійти висновку, що до відповідальності за порушення будь-яких правил дорожнього руху, які зафіксовані за допомогою фото- та відеозйомки в автоматичному режимі, будуть притягуватися особи, за якими зареєстровано транспортний засіб або які ввезли його на територію України, а не особи, які керували ним (водії транспортного засобу) і вчинили відповідні правопорушення. У той же час у законопроекті пропонується внести зміни щодо уточнення суб’єктного складу правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі, лише до ст. ст. 122 та 123 КУпАП, при цьому залишаються поза увагою інші статті Особливої частини КУпАП, у яких чітко передбачено, що суб’єктами таких правопорушень є особи, які керували транспортним засобом або водії транспортного засобу (див. ст. ст. 121 "Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами", 121-2 "Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів", 122-4 "Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди" та ін.);

2) Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Хоча Основний Закон України прямо не встановлює презумпції невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, однак очевидним є те, що принцип невинуватості особи повною мірою стосується й осіб, що обвинувачуються у вчиненні адміністративних правопорушень, за які настає відповідальність карального (а не компенсаційного) характеру. У разі вчинення правопорушення такого роду (до їх числа відносяться злочини та адміністративні правопорушення) стороною, яка звинувачує особу у правопорушенні, зазвичай виступає держава в особі відповідних уповноважених органів чи посадових осіб. З огляду на це цілком очевидним є те, що саме держава в особі відповідних органів має доводити не лише факт правопорушення (а за допомогою фіксації в автоматичному режимі у випадках, про які йдеться у законопроекті, може бути доведений лише факт правопорушення та участь у ньому певного транспортного засобу), а й вину особи, яка його вчинила. Таким чином, презумпція невинуватості має діяти не лише для випадків обвинувачення у вчиненні злочину, але й щодо адміністративних правопорушень. Слід зазначити, що викладена вище позиція не є оригінальною позицією Головного науково-експертного управління, вона є усталеною й дістала відповідне відображення в науці адміністративного права .

Запропонована у проекті презумпція вини власника транспортного засобу або особи, яка його ввезла на територію України, й перекладення на них обов’язку доведення своєї невинуватості суперечать презумпції невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення і тому, на нашу думку, є неприйнятними;

3) Обов’язок відповідних органів держави доводити вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення (від якого ці органи не можуть звільнятись шляхом покладення на обвинувачених осіб обов’язку доводити свою невинуватість) випливає також із поняття адміністративного правопорушення (відповідно до ст. 9 КУпАП це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність), із наявності у КУпАП визначення вини у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді умислу чи необережності (ст. ст. 10 та 11 КУпАП), а також із вимог ст. 280 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що у разі фіксацій правопорушення в автоматичному режимі зробити неможливо.

Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП "особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право на юридичну допомогу, збір і надання доказів". У разі фіксації порушень дорожнього руху в автоматичному режимі і подальшого застосування передбачених у проекті процедур застосування заходів відповідальності особа позбавляється вказаних прав;

4) "Презумпція вини" власника транспортного засобу або особи, яка ввезла його на територію України (передбачена ст. 14-2, примітками до ст. ст. 122, 123 КУпАП у редакції проекту), суперечить також меті адміністративного стягнення. Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проект фактично передбачає "виховання" особи, вина якої у вчиненні адміністративного правопорушення фактично не доведена, що не сприятиме зміцненню правопорядку. Навпаки, притягнення до адміністративної відповідальності невинуватої особи може викликати з її боку обурення та неповагу до держави та чинного законодавства у майбутньому;

Враховуючи викладене, вважаємо, що основна концептуальна ідея законопроекту, яка полягає у встановленні презумпції вини власника транспортного засобу або особи, яка його ввезла на територію України, у вчиненні певних адміністративних правопорушень у разі їх автоматичної фіксації і покладенні (фактично перекладанні) на цих осіб обов’язку доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення і лише на тій підстави, що транспортний засіб, його номерний знак вибули з володіння зазначених осіб внаслідок протиправних дій інших осіб, є хибною, а її реалізація може потягти за собою серйозні порушення прав людини при притягненні до відповідальності не лише за автотранспортні правопорушення, а й за буде-яке правопорушення взагалі.

2. У законопроекті пропонується передбачити в КУпАП новий вид стягнення – штрафні бали, передбачити порядок їх нарахування та  наслідки використання всіх штрафних балів. Ця пропозиція викликає низку зауважень.

По-перше, згідно з ч. 2 ст. 27-1 КУпАП (в редакції законопроекту) кожному громадянину, який має право керування транспортним засобом, щороку з початку року (з дня отримання права керування транспортним засобом) і до кінця року надається 150 балів. При цьому незрозуміло, чому  кількість балів має бути саме такою.

По-друге, у Пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що його прийняття дозволить суттєво зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод і постраждалих у них людей. Однак, на наш погляд, прийняття цього законопроекту, хоча і сприятиме підвищенню рівня виявлених дорожньо-транспортних правопорушень, проте не обов’язково сприятиме зменшенню їх кількості, оскільки кожний водій буде усвідомлювати, що держава фактично узаконила його право порушувати правила дорожнього руху до того моменту, поки у нього не закінчаться штрафні бали. Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 27-1 КУпАП (у редакції законопроекту) правопорушник навіть не буде повідомлятися про фіксацію правопорушення та списання штрафних балів. Це суперечитиме визначеній в ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення,  якою є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

По-третє, після закінчення нарахованих штрафних балів водії можуть вдаватися до певних хитрощів, штучно збільшуючи їх кількість. Цьому також сприятиме запроваджена законопроектом "презумпція вини". Так, наприклад, використавши нараховані штрафні бали, водій може попросити свою дружину, сина, друга (або інших осіб, у яких є певна кількість невикористаних штрафних балів) звернутися до відповідних органів і повідомити, що відповідного числа саме вони знаходилися за кермом автомобіля, власнику якого було нараховано штрафні бали. В цьому випадку водій-порушник зможе уникнути стягнення у виді штрафу.

По-четверте, порядок накладення стягнень у виді штрафних балів (насправді мова мала б йти при «списання штрафних балів»)  і штрафів, визначений ч. 2 ст. 27 КУпАП (у редакції проекту), суперечить порядку накладення цих стягнень, передбаченому ст. 122 КУпАП (в редакції законопроекту). Зокрема, відповідно до пропонованої проектом ч. 2 ст. 27 КУпАП штраф за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, може бути накладено на громадянина після використання ним балів (знов-таки насправді мова має йти про списання усіх нарахованих штрафних балів). 

Водночас, санкції ст. 122 КУпАП (у редакції проекту) передбачають штрафні бали та штраф як альтернативні стягнення.

3. Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП (в редакції законопроекту) при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.

Вважаємо, що ці положення порушують як принцип рівності громадян перед законом, гарантований ст. 24 Конституції України, так і загалом принцип справедливості, адже, наприклад особа, що вчинила правопорушення на транспорті (річному, морському, залізничному), може розраховувати на врахування всіх обставин вчиненого для призначення справедливого стягнення, а особа, що вчинила правопорушення в сфері дорожнього руху – ні. До того ж, пропонована редакція ч. 2 ст. 33 КУпАП суперечитиме згаданій вище ст. 280 КУпАП.

4. У законопроекті у ст. ст. 80, 81, 121 – 122-2, 122-4, 122-5, 123, 124, 124-1, 126, 127, 127-1, 128-1, 129, 130, 132-1, 133-1, 139, 140 КУпАП пропонується замість відносно визначених санкцій передбачити абсолютно визначені санкції у виді штрафу. На думку суб’єкта права законодавчої ініціативи, такий крок виключить корупційну складову при виявленні та фіксації правопорушень і оформленні відповідних адміністративних матеріалів (див. Пояснювальну записку до проекту).

Проте є й інша, негативна сторона такого рішення. Вона полягатиме в тому, що уповноважені органи при призначенні відповідного стягнення не зможуть визначити його справедливий розмір з урахуванням всіх обставин справи, а, отже, забезпечити виконання вимог, передбачених ч. 2 ст. 33, ст. ст. 34-36, 280 КУпАП.

5. Законопроектом пропонується доповнити ст. 258 КУпАП частиною 2, згідно з якою "Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі". Виходячи зі змісту цієї частини статті при вчиненні будь-якого адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху  не складається протокол. Це суперечить положенням п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП, відповідно до якої уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про ряд правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.

6. Змінами до ч. 1 ст. 263 КУпАП передбачається подовження строку адміністративного затримання до 24 годин, якщо за адміністративне правопорушення передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту. У Пояснювальній записці до законопроекту не вказано, чим обґрунтована необхідність цього доволі суттєвого обмеження прав і свобод громадян та чому термін адміністративного затримання необхідно подовжити саме до такої величини. Більше того, ця пропозиція виходить за рамки предмету даного законопроекту, оскільки стосується не тільки відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

7. У законопроекті пропонується доповнити КУпАП новою статтею 279-2. У ч. 3 цієї статті зазначено: "Відмова особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від виконання постанови про накладення адміністративного стягнення або її оскарження є підставою для внесення відповідних відомостей щодо іноземців та осіб без громадянства до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в’їзд в Україну, які зберігаються до виконання або скасування постанови про накладення штрафу". Виходячи зі змісту цієї частини статті виникає хибне враження, що якщо особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, буде оскаржувати постанову про накладення адміністративного стягнення, то їй буде заборонено в'їзд в Україну.

8. Текст законопроекту містить ряд неузгодженостей. Так, у ч. 5 ст. 300-1 КУпАП (у редакції законопроекту) міститься посилання на ч. 1 ст. 300-1, хоча насправді доречним є посилання на ч. 2 цієї статті. Аналогічна помилка міститься в ч. 4 ст. 300-2 КУпАП (у редакції законопроекту). Вона полягає в тому, що посилання в цій частині статті має бути зроблено на ч. 3, а не на ч. 2 ст. 300-2 КУпАП (як це зроблено в тексті законопроекту). Також ч. 2 ст. 318-1 КУпАП (у редакції законопроекту) відсилає до ч. 4 ст. 300-2 КУпАП, хоча мала б відсилати до ч. 3 ст. 300-2 КУпАП.

9. У законопроекті Закон України "Про дорожній рух" пропонується доповнити статтею 53-1, в ч. 2 якої зазначається: "Юридична та фізична особа в разі притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, мають право зворотної вимоги до особи, яка керувала транспортним засобом в момент учинення правопорушення". Вважаємо, що запропонована проектом норма суперечить індивідуальному характеру адміністративної відповідальності, закріпленому у ст. ст. 9-12 КУпАП. Крім того, у даному випадку неясно, про яку "зворотну вимогу" може йти мова, якщо у ст. ст. 121, 122 та ін. КУпАП, (якими передбачається відповідальність за відповідні порушення на автомобільному транспорті), окрім штрафу, передбачені ще й такі види адміністративних стягнень, як позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, адміністративний арешт, громадські роботи, позбавлення права керування транспортним засобом тощо. Окрім цього, дивною виглядає й сама конструкція «зворотної вимоги» в ситуації, коли не існувало ніякої «прямої вимоги» й мала місце лише адміністративна відповідальність певної особи за фактично не вчинене нею адміністративне правопорушення.

10. Не можна також погодитися з пропозицією законопроекту щодо внесення змін до статей 71 та 171-2 КАСУ, якими змінюється загальний порядок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін в адміністративному процесі у випадках оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.

Зокрема проектом пропонується покласти обов’язок доказування у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовано в автоматичному режимі, на позивача.

Вважаємо, що таким чином порушується основне завдання адміністративного судочинства, яким відповідно до ст. 3 КАСУ є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

11. За змістом нової статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за «правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі», нестимуть не лише фізичні, але й юридичні особи. Це нововведення, на нашу думку, є шкідливою для інтересів суспільства антиправовою юридичною фікцією. Адже юридична особа не є учасником дорожнього руху і припущення про те, що вона може керувати транспортним засобом і «вчинити» відповідне правопорушення, є безглуздими. Тому покладення на неї відповідальності за таке правопорушення по своїй суті буде не правовим приписом, а проявом «легітимізованої сваволі» з боку держави.  

12. У Пояснювальній записці до законопроекту зазначено, його реалізація не потребуватиме видатків з Державного бюджету України. Не погоджуючись з цим твердженням, вважаємо, що реалізація положень законопроекту в частині створення та функціонування інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом, а також автоматизованого обліку адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху потребуватиме певних бюджетних витрат (розробка відповідного програмного забезпечення, необхідність додаткової кількості комп’ютерної техніки та обладнання для неї, працевлаштування операторів, які будуть наповнювати та обслуговувати цей облік тощо).

Тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Бюджетного кодексу України та ч. 3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту мало б бути додано відповідне фінансово-економічне обґрунтування, однак фактично цього не зроблено.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

Керівник Головного управління                                           В.І. Борденюк
 
Вик.: В.П. Попович, Г.М. Зеленов

Посилання: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54673


Мои проекты

Юридический интернет-центр "Айлекс" - авторское право и его защита, электронная коммерция, борьба с киберпреступностью

http://ilex.com.ua/